На честь відважної медикині Тетяни Хуторної, яка служила під позивним "Відьма".

Усі солдати, яким Тетяна надавала підтримку, вижили.

Бойова медик полку "Сафарі" бригади Національної поліції "Лють" Тетяна Хуторна стала жертвою трагічного інциденту 12 жовтня 2024 року.

Тетяна народилася в Житомирі. Після закінчення однієї з місцевих шкіл вирішила втілити свою дитячу мрію, адже хотіла працювати в поліції. Вона часто бувала на роботі в тата у Державтоінспекції, тож із професійним вибором визначилася давно. Спочатку закінчила Національний університет внутрішніх справ за спеціальністю "Правознавство", а потім - Житомирське училище професійної підготовки працівників міліції (нині - Житомирська академія поліції) й розпочала свою кар'єру.

Тетяна працювала в правоохоронних органах більше 15 років. Вона обіймала посади старшого слідчого в слідчому відділі, старшого інспектора в черговій частині районної поліції, а згодом стала оперуповноваженим карного розшуку, отримавши звання капітана поліції. Її захоплювало те, що робота вимагала високої відповідальності та пов'язана з ризиком. Тетяна поєднувала в собі сильний характер і творчі здібності: вона мала талант до малювання, захоплювалася читанням, любила подорожувати та щиро обожнювала свою доньку.

На початку широкомасштабної війни капітан поліції одразу усвідомила, що хоче стати на захист батьківщини. Проте спершу її зупинили батьки, які були в шоковому стані і не знали, як далі складатиметься ситуація. Проте, з часом Тетяна все ж змогла переконати їх і у лютому 2023 року приєдналася до полку "Сафарі".

Я запитала себе: "Якщо всі залишать країну, то хто ж боротиметься за її свободу?". Ні, я не збираюся засуджувати нікого. Кожен має право самостійно вирішувати, як жити і що робити. Я була впевнена, що більшість чоловіків, які виїхали на початку війни, повернуться, щоб взяти зброю в руки, але я помилилася. Тож я вирішила відправитися на фронт і приєдналася до полку "Сафарі", - ділилася в своєму останньому інтерв'ю військовослужбовиця.

У медичному взводі Тетяні дали позивний "Відьма" за її незвичайні очі та вміння злагоджено діяти.

На службі, часом, колеги жартували: "Схоже, ти якась чаклунка, адже тобі завжди щастить. Коли ти вирушаєш на виклик, все складається вдало. Розкриття справ, і з хлопцями ми спільно діємо на відмінно", - розповідала військовослужбовиця.

Ті, хто мали честь знати Тетяну, стверджують, що її характер і рішучість могли б забезпечити силу духу кільком чоловікам. Проте, незважаючи на це, вона завжди випромінювала усмішку і була справжньою душею будь-якого зібрання.

Військовослужбовиця ніколи не показувала, що їй було важко. Бойова медикиня діяла максимально швидко та рішуче, надаючи допомогу пораненим воїнам.

Бойовий медик - це не просто "перша медична допомога на полі бою", а також батько, мати, брат і сестра... Мій найбільший страх - втратити бійця. Навіть коли його евакуюють з поля бою до лікарні, я продовжую цікавитися його подальшою долею. Можливо, саме те, що всі бійці, яким я допомогла, вижили, надихає мене продовжувати цю важливу справу, - розповіла жінка незадовго до своєї загибелі.

Тетяна не раз опинялася під вогнем супротивника і зазнавала поранень, але кожного разу стверджувала, що все загоїться, і знову бралася до виконання своїх обов'язків.

Для хлопців вона стала еталоном. У моменти стресу Тетяна завжди точно знала, де і що знаходиться, орієнтуючись за годинником. Її мрія полягала в тому, щоб придбати будинок і повернутися додому. Вона розповідала про те, які помідори вирощуватиме у своєму саду. Завжди пам'ятала, що є матір'ю дочки, підтримуючи зв'язок із вчителькою та донькою навіть на відстані. Її поважали та любили не лише наші хлопці, а й військові ЗСУ, які служать разом із нами в Торецькому напрямку, - згадує "Відьму" психологиня полку "Сафарі" Оксана Кожухар.

Тетяна Хуторна отримала медаль "Ветеран війни - Учасник бойових дій" за свою віддану військову службу, а також була удостоєна відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України "За збережене життя", нагороди "За сумлінну службу" та багатьох грамот і подяк.

Медикиня загинула у віці 38 років під час виконання бойового завдання на сході України.

Після останньої церемонії прощання в Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира Тетяну поховали на військовому кладовищі в Смолянці.

Шана і слава Героїні!