Перед Трампом: що чекати, якщо Росія здобуде перемогу — можливі варіанти ескалації конфлікту.

Росія - постійний виклик. Які можливості перед нами та що очікує в майбутньому?

Російський диктатор Володимир Путін смакує повзучі просування своїх військ по Україні. Він вірить, що може перемогти, та посилює тиск, спалюючи у війні дедалі більше ресурсів. Україна всіма силами стримує просування російської, а тепер уже й північнокорейської піхоти. У складі окупаційних військ також - найманці з Куби, Індії, Непалу, Сирії, Сербії, Алжиру, Центральноафриканської Республіки та Лівії.

Ми переживаємо часи, коли нас атакують снаряди з Північної Кореї, а також знищуємо іранські "шахеди". Українські населені пункти піддаються ударам російських і корейських балістичних ракет, які мають дальність, що не мала аналогів на полі бою в минулому.

США відмовляються реагувати на вимоги щодо суттєвого підвищення своєї підтримки, зазначаючи ризики ескалації з боку Росії або можливості досягнення дипломатичного врегулювання.

Елейн Маккаскер, яка обіймала посаду заступника міністра оборони США у 2017-2020 роках під час президентства Дональда Трампа, прогнозує, що без підтримки Сполучених Штатів Росія зможе досягти значних успіхів у 2025 році. За її словами, у Києва може закінчитися арсенал зброї, що призведе до можливого ослаблення українських збройних сил до кінця 2026 року. Це, у свою чергу, відкриє шлях для Росії до захоплення Києва та наближення до кордонів НАТО. Для того щоб зупинити Росію, яка в такому випадку візьме під контроль Київ, США буде потрібно інвестувати близько 808 мільярдів доларів.

"Без сумніву, якщо Україна зазнає поразки, нас чекає новий виток світового конфлікту", - зазначає в інтерв'ю LIGA.net колишній директор ЦРУ та екс-міністр оборони США Леон Панетта.

Запитання, яке постає перед Європою: чи вона займеться споживанням кави, розмірковуючи про загрози, чи, навпаки, вирушить на тренування, щоб протистояти їм, зауважує екс-міністр закордонних справ України Павло Клімкін, повідомляє LIGA.net.

Чи може повзуча агресія Російської Федерації стати причиною Третьої світової війни, якщо "план Трампа" не буде ефективним? Чи є у світу можливість зупинити це? Яку роль може відіграти Україна в цій конфронтації? Щоб знайти відповіді на ці запитання, LIGA.net провела опитування серед 16 фахівців з безпеки та військових експертів з України, США, Європи та Східної Азії (повний список представлено наприкінці).

Приблизно між 8 і 13 жовтня сім кораблів Тихоокеанського флоту Росії вирушили з портів КНДР до російського Владивостока. На борту були військові Північної Кореї.

Згідно з інформацією, отриманою від українських розвідувальних служб, на даний момент до війни проти України приєдналися 11 000 військових з Північної Кореї. У грудні частина з них уже брала участь у атаках на українські позиції, втративши при цьому перші 3 000 осіб, які загинули або отримали поранення.

В осінній період російські військові брали участь у naval exercises, організованих Іраном. Кремль передавав Тегерану інформацію про переміщення військових сил США та Ізраїлю. Раніше Китай, Північна Корея та Іран різними способами надавали підтримку Кремлю у його агресивній війні проти України.

"Ви бачите координацію Ірану, Росії та Північної Кореї. Ви бачите навіть повідомлення про координацію дій Росії та хуситів, які є сателітами Ірану. Ви бачите, що усі ці супротивники, - як наші, так і загалом Заходу, які є авторитарними режимами, - координуються та працюють у дуже дестабілізаційний спосіб", - заявив конгресмен Майк Тернер, голова комітету з розвідки Палати представників.

Чи свідчить зміцнення коаліції про те, що Росія готує масштабний військовий конфлікт?

ПОВЗУЧЕ МАСШТАБУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ на інші регіони - це цілком реальний варіант. І саме війна в Україні стає вирішальною для розвитку подій.

Деякі європейські політики висловлюють занепокоєння з приводу можливого закінчення війни в Україні, що може призвести до того, що Росія залишить за собою захоплені території. Про це повідомляє LIGA.net, посилаючись на слова євродепутата і колишнього керівника військової розвідки Фінляндії генерала Пекки Товері.

"Це зміцнить впевненість Путіна у собі настільки, що він буде готовий кинути виклик уже Заходу, - каже він. - Все більше лідерів розуміють поведінку Росії та політичні погляди її лідерів. Росіянин вважає, що має право брати силою все, що хоче".

Незважаючи на те, що американські еліти часто вважають Китай найбільшим викликом, саме Росія на сьогодні є головним фактором, який ставить під загрозу міжнародну безпеку. Китай ще не вступав у військові конфлікти, тоді як Росія вже розпочала агресивні дії. Про це заявив Марк Войджер, колишній спеціальний радник командувача армії США в Європі та старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні, у коментарі для LIGA.net.

"За запрошенням Росії на території Європи вже активно діють збройні сили Північної Кореї. В певному сенсі це може розглядатися як неофіційна Третя світова війна або ж підготовка до неї, - вважає Войджер. - І Україна в цій конфронтації опиниться на передовій."

Європейські військові усвідомлюють цю реальність. Спеціальні служби постійно виявляють і нейтралізують гібридні впливи російської сторони всередині країн. Під час міжнародних та національних військових тренувань європейські армії вже не практикують сценарії, засновані на вигаданих держав. Вони зосереджуються на підготовці до протистояння з Росією.

Проблема лише в тому, що усвідомлення загрози і реакції на неї у європейських військових та європейських політиків - кардинально різні.

Перемога Дональда Трампа на президентських виборах викликала певний резонанс у Європі, спонукаючи до розуміння: континент повинен або стати значущим гравцем у сфері безпеки, або ризикує зникнути з міжнародної арени. Таку думку висловив міністр закордонних справ України в 2017-2019 роках Павло Клімкін в інтерв'ю LIGA.net. Постає питання: що ж робитиме Європа після цього пробудження? Чи сядуть європейці за кавою, обмірковуючи загрози, чи візьмуться за тренування, готуючись до їх відбиття?

Але більш ГЛОБАЛЬНИЙ ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ за участі великих держав, які утворюють два протиборчі блоки, - найближчим часом світові навряд чи загрожує.

По-перше, альянс між Росією, Китаєм, Іраном і КНДР не є міцним, незважаючи на те, що їх об’єднує спільний противник – США. "Між країнами цієї 'осі зла' існують серйозні проблеми, які наразі залишаються без вирішення", – зазначає Шіау-Шян Ліу, представник тайванського Інституту досліджень національної оборони та безпеки (INDSR), в коментарі для LIGA.net.

Згідно з думкою Джона Файнера, заступника радника з національної безпеки Білого дому, падіння Башара Асада в Сирії також вказує на послаблення позицій Росії та Ірану. Режим Асада фактично представляв собою спільну ініціативу Москви та Тегерана в Сирії, проте обидва "союзники" більше не здатні забезпечити ту підтримку, яка була необхідна для збереження влади режиму.

І це не перша втрата Ірану на Близькому Сході. Угруповання ХАМАС та "Хезболла" теж ослаблені - війною з Ізраїлем. А війна в Україні вже "показала, яким партнером у сфері безпеки Росія може бути для інших країн", додав радник.

У найближчому майбутньому Росія зможе досягти рівня готовності до світової війни лише в разі, якщо зможе об'єднатися з Китаєм у створенні альянсу, здатного стати альтернативою НАТО. Про це повідомляє LIGA.net, посилаючись на слова полковника запасу польської армії Пьотра Левандовського: "Мова йде про формування політичного та військового союзу, куди можуть входити, наприклад, Індія, Іран, а також країни Африки та Південної Америки. Однак наразі це виглядає вкрай малоймовірно."

Росія опинилася в глибокій кризі через війну в Україні, зазнаючи значних втрат, які є неприйнятними для будь-якої країни, що прагне до нормального розвитку. Кремль виявився неспроможним навіть частково контролювати території Курської області. Для підтримки своїх атак за допомогою ракет і дронів Москва змушена звертатися до Північної Кореї та Ірану за постачанням озброєнь.

Отже, здійснювати військові експедиції за межами України власними зусиллями в Росії, ймовірно, не вдасться, зазначає в інтерв'ю LIGA.net керівник програми безпеки Талліннського міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS) Марек Кохв.

Плюс, за його словами, Китай більше зацікавлений у тому, щоб світова війна не вибухнула, і має велику вагу у військових розрахунках Москви.

По-друге, якщо коаліція "осі зла", хоч і не щільна, вже сформована, то протидіяти їй банально немає кому. До формування "осі добра" справа ще не дійшла.

Третя світова війна та НАТО - це концепції, які функціонують в абсолютно різних вимірах, відзначає директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь у коментарі для LIGA.net: "Не вважаю, що існують об'єктивні підстави стверджувати, що НАТО готове взяти на себе відповідальність за будь-які суперечки з Росією".

ОБМІН ЯДЕРНИМИ УДАРАМИ - найменш вірогідний варіант, вважають аналітики. Гіпотетично, за певних обставин, Путін може застосувати ядерну зброю. Але насправді до стратегічного ядерного протистояння із Заходом Росія не готова. Тактичний ядерний удар не дасть Кремлю нічого, окрім зіпсованих стосунків з Індією та Китаєм.

Попри те, що Кремль активно прагне продемонструвати свої можливості, удар по Дніпру за допомогою експериментальної балістичної ракети є чітким свідченням його намірів. Це не що інше, як показова репетиція.

Росії варто "дважды задуматься" перед тим, як застосовувати маломасштабні ядерні заряди, оскільки це може призвести до швидкої та серйозної ескалації ядерної конфронтації у світі. Таку думку висловив Нобору Ямагучі, генерал-лейтенант у відставці японських сил самооборони та запрошений професор Міжнародного університету Японії, в коментарі для LIGA.net.

У ситуації, коли існує ризик взаємного гарантованого знищення, стратегічна ядерна зброя навряд чи буде використана без роздумів, вважає тайванський експерт Шіау-Шян Ліу. На його думку, Росія може розглянути можливість застосування тактичної ядерної зброї, але це не відбудеться найближчим часом — для Кремля наразі ситуація не виглядає критично. Таку думку аналітик висловив в інтерв'ю LIGA.net.

"Ядерні країни проявили стриманість, намагаючись уникнути ескалації конфліктів", - зазначає Вільям Кортні, колишній дипломат США та старший директор з питань України, Росії та Євразії під час президентства Клінтона, у коментарі для LIGA.net. Наразі він є аналітиком у компанії RAND, яка спеціалізується на дослідженнях у сферах оборони та тероризму.

У вересні 2022 року під час саміту Шанхайської організації співробітництва, що проходив у Самарканді, китайський лідер Сі Цзіньпін та прем'єр Індії Нарендра Моді особисто звернулися до Путіна з закликом не вдаватися до використання ядерної зброї в Україні, зазначає Кортні. Враховуючи значну залежність Росії від Китаю, Путін, безумовно, враховує "заперечення Сі".

Які наслідки можуть виникнути, якщо Україна зазнає поразки, а Росія отримає контроль над українськими збройними силами та ресурсами? Багато експертів, опитаних LIGA.net, вважають, що це призведе до глобального конфлікту.

"Без сумнівів, якщо Україна програє, це призведе до нової світової війни. Однак ми в США не допустимо цього. Ми вже зупиняли Гітлера під час Другої світової війни і маємо сили, щоб стримати Путіна," - зазначив в інтерв'ю LIGA.net колишній директор ЦРУ Леон Панетта.

Не лише через те, що армія держави-агресора отримає в свої ряди найсильніші та найбоєздатніші підрозділи Європи. А ще й тому, що вона почне вірити у свої сили та можливості діяти далі.

Москва прагне здобути перевагу над Заходом завдяки своїм діям в Україні, зазначає LIGA.net полковник у відставці армії США, професор Військового коледжу армії США Роберт Гамільтон. Він також підкреслює, що Росія сподівається "дочекатися" підтримки з Західного світу та реалізувати свої цілі в Україні, не провокуючи глобальний конфлікт.

Поразка України є безпосередньою загрозою для держав НАТО, продовжує Ліу: "Отримання доступу до українських ресурсів не гарантує, що Росія зможе швидко розпочати новий конфлікт. Проте в довгостроковій перспективі це безумовно представлятиме небезпеку для країн НАТО та їхніх партнерів, оскільки зникнуть буферні зони, такі як Україна".

Це не суперечить тому, що Росія відчуває нестачу ресурсів для проведення військових дій поза межами України. Просто їй знадобиться додатковий час для відновлення своїх сил.

Проте, з віддаленням від кордонів з Росією, європейські еліти все менш активно реагують і готуються до можливого розвитку подій, визнає Войджер.

Якщо Росія буде вірити, що ніхто не може її спинити, то продовжуватиме воювати, визнають аналітики. Навіть якщо її впевненість у власній силі не матиме під собою економічного, військового, соціального - будь-якого реального - підґрунтя.

"Завдання полягає в тому, що Росія функціонує як диктатура, і в ролі диктатора Путін готовий і здатний брати на себе ризики, які значно перевищують ті, що їх беруть на себе лідери демократичних держав," - зазначає Товері.

Якщо Захід не покаже свою міць та ефективність у сфері оборони, загроза для Європи значно зростає, підкреслює колишній керівник фінської розвідувальної служби.

Попри усвідомлення, що Путін - хуліган і боїться сили, а всі його "червоні лінії" існують лише у головах європейських політиків, Захід не готовий йому протидіяти.

Це відкриває нові можливості як для російського лідера, так і для інших авторитарних правителів.

Залучення Росією військових з Північної Кореї змінює динаміку конфлікту, підкреслює в інтерв'ю LIGA.net Матс Енгман, колишній голова шведської делегації в Наглядовій комісії нейтральних держав (NNSC) у Кореї та генерал-майор у відставці, який наразі очолює корейський центр ISDP.

"Це вже не війна між Україною і Росією, це війна між Україною і коаліцією. Так, Україну підтримують багато країн, але не військовими діями, - акцентує він. - Росію так само підтримують багато країн, але тепер вже військовими діями. Це має полегшити багатьом західним країнам роздуми й аргументацію на користь підтримки України".

Якщо Росія буде діяти "в межах допустимого" для НАТО і зуміє викликати дискусії серед країн-учасниць щодо того, чи настав час визнати дії Росії атакою та активувати статтю 5, Альянс може зазнати внутрішніх розколів. Детальніше про можливі сценарії цього розвитку подій читайте далі.

"Якщо росіянам вдасться залучити людей до обговорення та коливань щодо того, чи це вже війна, чи ще ні, вони зможуть вважати себе переможцями", - зазначає в інтерв'ю LIGA.net Олексій Мельник, керівник програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

Європа не здатна самостійно, без США, дати відсіч "осі зла". Континент все ще надолужує втрачене за роки роззброєння та скорочення оборонних витрат.

У випадку прямого військового конфлікту з Росією та іншими державами "осі зла", перевага в армійських можливостях буде на стороні Сполучених Штатів, країн НАТО та їхніх партнерів.

НАТО та Сполучені Штати володіють найновітнішим озброєнням, потужними військовими ресурсами, безпілотниками, системами зв'язку та інноваційними технологіями, щоб протистояти Росії та іншим ворогам на полі бою, а також у кіберпросторі та в інших сферах, зазначає Панетта.

Проблема полягає в тому, що в США та НАТО все ще значно більше хвилюються щодо можливих відповідей Путіна на дії Заходу, ніж про те, які дії він вже вживає.

"Москва вже активно веде бойові дії, розмістила ядерну зброю в Білорусі та запросила війська Північної Кореї для участі у конфлікті в Україні, - зазначає Гамільтон. - Проте західні держави більше стурбовані потенційними відповідними діями Росії на збільшення західної підтримки Україні, ніж ескалацією, що вже відбувається з боку самої Москви."

Аналітики з інших країн, не пов'язаних з Україною, вважають, що поразка Росії від НАТО може становити серйозний ризик. Вони зауважують, що така ситуація здатна спровокувати ядерну ескалацію.

Тому, власне, поточна патова ситуація на полі бою в Україні може бути не найгіршим варіантом для світу, якщо зважати, що один із можливих варіантів розвитку подій - Третя світова війна із застосуванням ядерної зброї, каже генерал-лейтенант у Ямагучі.

"Та набагато гірший випадок - повна поразка України за допомогою країн "осі зла", що спровокує ефект доміно в демократичних спільнотах світу", - наголошує Ямагучі.

Розраховувати, що Захід схилить одну з країн "осі зла", щоб стримати Росію, також не доводиться. Китай - наймогутніший у цьому альянсі - навряд чи повторить свою роль часів холодної війни, припускає Ліу. Для нього найкращим варіантом є збереження нейтралітету, а в Ірану і Північної Кореї (якби хтось і виявив готовність з ними співпрацювати) можливостей для такого впливу недостатньо.

Росія вміло формує враження своєї нездоланності, проте її досягнення поки не можна вважати справжніми перемогами, зазначає Мельник. "Загальна ситуація в Україні: не найгірша, але й не найкраща", - відзначає військовий аналітик Defance Express Іван Киричевський у коментарі для LIGA.net.

Російське керівництво обрало тактику поступового наступу, що перетворилася на основну стратегію країни. "Величезні втрати, які не відповідають територіальним здобуткам, для будь-якого командування мали б стати сигналом до того, щоб зупинитися, внести зміни і зібрати резерви, - зазначає Мельник. - Такий темп просування призводить до виснаження ресурсів, що в кінцевому підсумку може стати катастрофічним".

Парадоксально, але саме завдяки цій стратегії росіяни змогли здобути певні стратегічні вигоди. Вони прагнуть створити видимість переваги, тому окремі висловлювання на кшталт "Україна програє цю війну" сприймаються як як факт, так і як передбачення майбутнього.

Для зміни цього сприйняття Україна здійснила одну доволі вдалу спробу — Курську операцію. Однак через кілька тижнів російський міф про непереможність знову став актуальним, - зазначає Мельник. - Тому Україні критично важливо регулярно підкреслювати свої досягнення.

Невизначеним залишається питання, що станеться після січня 2025 року та інавгурації нового президента США Дональда Трампа. Саме від його рішень залежатиме не лише майбутня підтримка України, а також реакція НАТО на можливі загрози.

Згідно з висновками, наданими комісією з оборонної стратегії Конгресу США, основною загрозою для країни вважається Китай. Пекін фактично "знищив" військову перевагу США в західній частині Тихого океану, а китайська армія, під керівництвом Сі Цзіньпіна, повинна бути готовою до можливого вторгнення на Тайвань до 2027 року. Відповідно, основною метою США, зазначеною у звіті, є стримування Китаю.

Автори світової політики вважають, що загроза з боку Росії є хронічною і займає друге місце після Китаю. Росія намагається перевірити, наскільки готовий Захід продовжувати підтримувати Україну.

Але якщо РФ отримає контроль над Україною, вона стане сміливішою і, можливо, сильнішою. Її кордон з державами-членами НАТО сягатиме від Арктики до Чорного моря. Отже, це вимагатиме від НАТО "створення та розгортання додаткових сил саме там, а не в інших місцях, де вони будуть також потрібні".

Єдиний шлях до успіху - це створення надійних альянсів з партнерами, адже "Сполучені Штати не здатні самостійно змагатися з Китаєм, Росією та їх союзниками і не зможуть перемогти в такій битві".

"У нас сильний союз із Європою, щоб відповісти Путіну, - каже Панетта. - Нам потрібен такий самий у Тихоокеанському регіоні, щоб дати відсіч Китаю та Північній Кореї. І такий же на Близькому Сході, щоб протистояти Ірану та його тероризму".

В умовах мультикризи Україні та НАТО необхідний надійний план дій, вважає Войджер. Цей план має стати запобіжником на випадок можливого зменшення ролі США у європейській системі безпеки або зниження їхньої зацікавленості в цьому регіоні.

Європа все більше усвідомлює важливість створення ефективних військово-політичних союзів. На думку дипломата та керівника Центру оборонних стратегій Олександра Хари, без участі України формування таких союзів на континенті сьогодні є неможливим. Як зазначає LIGA.net, "Європейці не зможуть самостійно протистояти Росії. Їм необхідний який-небудь оборонний альянс. Чи буде це НАТО, чи інша структура - питання відкрите. Але такий альянс обов'язково з'явиться".

Просто Захід надто повільно проходить всі стадії прийняття нової реальності.

Більшість країн, за винятком Балтійських держав, Польщі, Румунії та Великої Британії, не визнавали загрози з боку Росії у 2008 та 2014 роках. Вони намагалися вести переговори та знаходити компроміси з Москвою, зазначає Хара. У 2022 році ці країни пережили етап когнітивного дисонансу та відчуття депресії. Сьогодні вони починають усвідомлювати і приймати існуючі загрози. Наступним кроком має стати адекватна реакція на ситуацію, але, на жаль, цей етап ще не розпочався.

Є шанс, що у 2025 році - на тлі зміни президента США, генсека НАТО, низки європейських лідерів та військових командувачів - оборонні альянси почнуть активніше масштабуватись і ставати міцнішими, переконує LIGA.net президент American University Kyiv, колишній офіцер армії США Ден Райс.

"Усі розуміють, що мова йде не про окремі труднощі, а про підготовку до атаки [на демократичний світ] організованих груп, - наголошує Райс. - Це серйозні противники, особливо в контексті економіки, коли ми розглядаємо Китай і Індію, які можуть об'єднатися в рамках БРІКС."

Досвід двох попередніх світових воєн показує: чи є війна світовою - визначають вже після її початку. На поточний момент можна лише констатувати, що кількість ризиків - захмарна. На відміну від кількості світових лідерів, готових взяти на себе відповідальність за протидію загрозам з боку Росії.

"Питання, чи можна вважати події в Україні Третьою світовою війною, залишається відкритим, - зазначає Клімкін у коментарі для LIGA.net. - Проте те, що ми спостерігаємо є Третьою європейською війною, безсумнівно. Цю кризу не вдасться вирішити, поки Європа не почне активніше діяти."

Усвідомлення, що Європа має негайно брати на себе відповідальність за свою безпеку, наздоганяє континент надто повільно. Загалом вся планета вступає в епоху, де безпека - крихка цінність, за яку потрібно боротись. Наскільки ефективними будуть (і чи взагалі - будуть) оборонні альянси, спрямовані на протидію країнам "осі зла", значною мірою визначатиме політика нового президента США.

Після успіху імпульсивного Трампа, зростає не лише кількість загроз, а й можливостей. Україні не слід заглиблюватися в песимізм. Варто ще активніше просувати чітке і безкомпромісне пояснення своєї цінності та ролі в новій архітектурі європейської і світової безпеки.

Світ вже здатен досить чітко уявити, якою буде Третя світова війна, якщо вона справді розпочнеться. Це нагадує конфлікт Росії з Україною, але в масштабах, які перевищують це у сотні разів.

Але поки більшість політичних та експертних спільнот світу воліють про це не думати. Публічні дискусії навколо теми початку Третьої світової війни зводяться до двох позицій. Представники однієї кажуть, що вона вже розпочалася. Переважають другі: ті, хто впевнений, що світ лише балансує на порозі Третьої світової війни. Вони не виключають, що вона розпочнеться. Але впевнені: це станеться не сьогодні.

Під час роботи над цим текстом LIGA.net консультували:

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України (2017-2019);

Олександр Хара, екс-дипломат і фахівець Центру оборонних стратегій.

Олексій Мельник, директор програм з міжнародної політики та безпеки в Центрі Разумкова.

Іван Киричевський, військовий аналітик Defance Express;

Михайло Самусь, генеральний директор мережі з дослідження нової геополітики.

Пьотр Левандовський, колишній полковник резерву польських збройних сил;

Матс Енгман, колишній голова шведської делегації в Наглядовій комісії нейтральних держав (NNSC) в Кореї, а також генерал-майор у відставці, наразі очолює корейський центр ISDP.

Вільям Кортні – це експерт аналітичної компанії RAND, колишній дипломат США, який займав пост старшого директора з питань України, Росії та Євразії під час президентства Біллі Клінтона.

Роберт Гамільтон — колишній полковник армії США, викладач у Військовому коледжі армії США та один із керівників євразійської програми Інституту дослідження зовнішньої політики.

Леон Панетта обіймав посаду міністра оборони США з 2011 по 2013 рік, а також керував ЦРУ з 2009 по 2011. З 2013 року він очолює Panetta Institute for Public Policy.

Шіау-Шян Ліу, дослідник Інституту національної оборони та безпеки (INDSR) у Тайвані.

Пекка Товері, який очолює Комітет асоціації Україна-ЄС, є депутатом Європейського парламенту від Фінляндії. Він також обіймав посаду керівника Головного управління військової розвідки Фінляндії в період з 2019 по 2020 рік.

Нобору Ямагучі, генерал-лейтенант Сил самооборни Японії (у відставці), запрошений професор Міжнародного університету Японії;

Ден Райс, президент American University Kyiv, колишній офіцер армії США, колишный радник головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного;

Марек Кохв, директор програми безпеки Талліннського міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS);