Зростання кредитної ставки викликане підвищенням інфляції, зазначає Данилишин | Еспресо

Рішення НБУ продиктоване підвищенням рівня інфляції, а також погіршенням стану валютного ринку. Так, за 11 місяців 2024 р. дефіцит іноземної валюти (інтервенції НБУ) збільшився на 20% проти попереднього року, в т.ч. нетто-попит з боку населення збільшився утричі. Річна інфляція в листопаді підвищилася до 11,2%, при цьому по окремих товарах і послугах фіксується річна дефляція (одяг, взуття, цукор), тоді як по інших -- приріст цін сягає понад 60% (електроенергія, овочі).

Прийняте рішення НБУ матиме невеликий вплив на покращення стабільності.

Згадаю, що в Україні вже більше двох років триває цикл фактично позитивної ключової процентної ставки, проте це не запобігло постійному прискоренню інфляції, яке розпочалося в березні 2024 року.

З початку війни кумулятивний показник облікової ставки досяг 65%, тоді як реальна інфляція за цей час становила лише 44%. Це свідчить про те, що Україна вже протягом тривалого періоду оперує в умовах суворої монетарної політики.

Переважна частина поточних проінфляційних чинників в Україні перебуває поза межами дії монетарних інструментів НБУ:

Читайте також: Поводження НБУ з обліковою ставкою оплачується коштом держбюджету

Щобільше, неспроможність монетарної політики впливати на інфляцію обумовлюється категоричною слабкістю каналів монетарної політики. Зараз у НБУ немає жодного адекватно справного каналу монетарної трансмісії. Ситуація на кредитному, фондовому, валютному та депозитному ринках не дозволяє ключовій ставці посилати продуктивні імпульси, які б спричиняли зміни попиту на споживчих ринках. Імпульси застряють або у процентній маржі банків, або просто у нікчемній величині самих ринків.

Єдиним засобом, який НБУ мав для контролю над інфляцією, був фіксований обмінний курс. Однак з жовтня 2023 року цей режим був скасований, що не призвело до очікуваної стабільності на валютному ринку, а навпаки, спричинило дестабілізацію валютних очікувань, надмірне витрачання валютних резервів і, в результаті, до швидкої девальвації гривні та формування девальваційно-інфляційної спіралі.

Різноманітні обставини сприяли тому, що облікова ставка в Україні перестала виконувати свою роль у стабілізації економіки. Це проявляється в наступних аспектах:

Читайте також: Фінансова система на порозі некерованої девальвації

Українська інновація — намагатися залучити вільні гривневі кошти до банківської системи без впровадження кредитних інструментів — виявилася невдалою.

Протягом року війни в банківську систему вдалося залучити лише 106 мільярдів гривень у вигляді строкових гривневих депозитів від населення (з них 24 мільярди гривень за 10 місяців цього року). У той же час, з початку війни, громадяни витратили понад 581 мільярд гривень на купівлю іноземної валюти (зокрема, 385 мільярдів гривень за останні 10 місяців). Якщо минулого року співвідношення між валютними та гривневими депозитами становило 3 до 1, то в період з січня по жовтень 2024 року воно зросло до 16 до 1!

Довіра населення до гривневих активів продовжує знижуватися. Штучне стимулювання гривневих активів без збільшення економічної продуктивності не приносить результатів, адже дефіцит зовнішньої торгівлі можна подолати лише шляхом активізації внутрішнього виробництва. Поспішна політика Національного банку України щодо валютної лібералізації та відмова від фіксованого курсу лише підлили масла у вогонь, внаслідок чого очікування бізнесу та населення щодо валюти були серйозно дестабілізовані, а попит на валюту різко зріс.

Лише з початку цього року НБУ витратив на підтримку гривні 30 млрд дол., з яких 37% припадає на валютний попит з боку населення. Всього з початку війни НБУ уже витратив понад 82 млрд дол. США. Основним джерелом для валютних інтервенцій НБУ є зовнішня допомога уряду, без якої валютні резерви були б вичерпані ще у листопаді 2022 року.

Читайте також: Про монетарну політику, зарплату та інфляцію

Отже, висока облікова ставка Національного банку України не справила суттєвого впливу ані на привабливість гривневих депозитів, ані на стабільність валютного ринку чи цінову ситуацію на товарних ринках. Більше того, помилки в реалізації процентної та валютної політики призвели до неефективного використання валютних резервів для підтримки курсу гривні. Водночас зовнішня допомога компенсувала дефіцит валюти на ринку та недостаток товарів на споживчих ринках. Іншими словами, зменшення інфляції та стабільність курсу гривні значною мірою стали наслідком зовнішньої підтримки, а не дій Національного банку.

Висока ключова ставка НБУ справила значний вплив на збільшення прибутковості банків. Завдяки підвищенню процентних доходів від державних інструментів (таких як ОВДП, депозитні сертифікати та програми пільгового кредитування) банківська система вже другий рік поспіль показує безпрецедентні результати в плані прибутковості, ліквідності та капітальної адекватності.

Протягом десяти місяців 2024 року фінансові установи заробили 163 мільярди гривень прибутку до сплати податків. Більш ніж половина відсоткових доходів банків формується завдяки державним коштам. Згідно з прогнозами, у 2024 році банки можуть отримати приблизно 200 мільярдів гривень відсоткових доходів від держави. Такі величезні надходження є наслідком монетарної політики Національного банку України за останні роки.

А що ж на ринку кредитування України? Рівень кредитування в Україні в чергове скоротився і станом на кінець листопада становить 14,7% ВВП, що є природним наслідком жорсткої монетарної політики НБУ та ризиків невизначеності.

Читайте також: Чому гальмується банківське кредитування

Основною причиною спаду на ринку кредитування є надмірно висока вартість запозичених коштів, що ускладнює для виробників можливість отримання кредитів без загрози для їх фінансової стабільності. У 2024 році реальна процентна ставка за гривневими бізнес-кредитами досягає 10% річних, тоді як минулого року цей показник становив 6,5% річних.

Кредити потрібні не тільки на відновлення та нарощування продуктивності реальної економіки. Кредитний канал - це ключовий канал монетарної трансмісії, який власне і дає змогу центральному банку зберігати спроможність ефективно досягати своїх інфляційних цілей в майбутньому.

На жаль, Національний банк України не надає достатньої уваги відновленню кредитного ринку в країні. Знову ж таки, НБУ зосередився на аналізі стабільності банківських установ, впровадженні нових посилених вимог до їх капітальної структури та розвитку спеціалізованих кредитних продуктів, таких як ESG-кредитування.

Ресурси банківської системи та її роль як посередника повинні змінитися в бік прогресивних змін, щоб ефективно підтримувати воєнну економіку. Встановлення жорстких монетарних умов заважає банкам залучати позикові кошти для реалізації інвестиційних проєктів і створення нових робочих місць, що, в свою чергу, гальмує повернення біженців та перспективи відновлення. Високі відсоткові ставки за кредитами ускладнюють поліпшення зовнішньоторговельного балансу, оскільки обмежують доступ виробників до фінансування, необхідного для конкуренції з імпортом або розвитку експортних можливостей. Політика Національного банку України продовжує завдавати негативного впливу на реальний сектор економіки, і лише значна зовнішня фінансова підтримка запобігає загрозі економічної кризи та валютної нестабільності.

Спеціально для Еспресо.

Автор: Богдан Данилишин, професор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, колишній голова Ради Національного банку України.