Спадкові права на нерухомість в Україні: важливі аспекти для 2025 року. -- Delo.ua

Хто має право на квартиру померлого

Відповідно до діючого українського законодавства, право на спадщину виникає з моменту смерті спадкодавця, а не під час офіційного оформлення спадкових прав. Цей аспект є ключовим, оскільки він визначає всі наступні юридичні наслідки.

Якщо померлий не залишив заповіту, автоматично застосовується механізм спадкування за законом. Тобто майно розподіляється між родичами у чітко визначеній законодавством черговості, що базується на ступені спорідненості.

У випадку, якщо не знайдено спадкоємців жодної з категорій або вони вирішили відмовитися від спадщини, майно може бути передане державі через спеціальну процедуру визнання.

Українське цивільне право передбачає два різні механізми передачі майна після смерті: за заповітом та за законом. У першому випадку спадкодавець за життя самостійно визначає, кому саме перейде квартира та інше майно. У другому- порядок розподілу встановлює Цивільний кодекс України.

Заповіт повинен бути обов'язково нотаріально засвідчений або підписаний уповноваженою особою в певних випадках. Наприклад, головний лікар може підтвердити заповіт, написаний пацієнтом в медичному закладі, капітан судна — для членів екіпажу під час рейсу, а командир військової частини — для військовослужбовців, які перебувають у бойових умовах.

Якщо заповіт складено відповідно до всіх юридичних норм, спадкова власність передається лише тим особам, які були зазначені в документі. Це залишається в силі навіть у випадку наявності інших близьких родичів, які теоретично могли б претендувати на майно згідно із законом. Таким чином, заповіт фактично анулює законну чергу спадкоємців.

Одночасно існує інститут обов'язкової частки у спадкових справах. Зокрема, неповнолітні чи непрацездатні діти, а також непрацездатні вдови або вдовці та батьки мають право на отримання половини спадщини, навіть якщо заповіт цього не передбачає.

Для того щоб отримати офіційне свідоцтво про спадщину, потенційному спадкоємцю необхідно звернутися до державного або приватного нотаріуса в місці, де була відкрито спадкова справа. Зазвичай це відповідає останньому місцю проживання покійного. Крім того, слід заздалегідь зібрати необхідні документи:

Після ретельної перевірки поданих документів та встановлення кола потенційних спадкоємців нотаріус офіційно відкриває спадкову справу та реєструє її у Спадковому реєстрі. Це єдина електронна база, що дозволяє запобігти можливим зловживанням.

Протягом обов'язкових шести місяців з моменту смерті спадкодавця (якщо немає інших претендентів або суперечок) спадкоємець отримує свідоцтво про право на спадщину. Цей документ має офіційний статус і засвідчує право власності на квартиру, слугуючи підставою для її державної реєстрації.

Реальна практика спадкування часто виявляється значно складнішою за стандартні схеми, описані в законодавстві. У разі наявності кількох рівноправних спадкоємців однієї черги майно може бути поділене за взаємною домовленістю між ними. Або, у разі конфлікту, через судову процедуру з призначенням незалежної оцінки вартості.

У випадку, коли у спадок отримується лише частина квартири (наприклад, у ситуації спільної власності померлого з іншими особами), нотаріус обов'язково зазначає це у свідоцтві про спадщину, вказуючи точний розмір спадкової частки.

Якщо спадкоємець жив разом із померлим у тій самій квартирі й продовжує там мешкати, він може отримати право власності без подачі офіційної заяви про прийняття спадщини. Для цього потрібно документально підтвердити, що вони справді проживали разом і що майно фактично перейшло у користування спадкоємця.

Крім того існує такий нюанс, як борги та фінансові зобов'язання спадкодавця. Вони автоматично переходять до спадкоємців разом із майном у межах вартості успадкованого. Тому перед остаточним прийняттям спадщини краще перевірити відсутність кредитних зобов'язань, судових боргів, заборгованості з комунальних платежів та інших фінансових обтяжень.