Вразлива точка. Як події на фронті відобразилися на місяці Курська та які загрози постають перед Збройними Силами України.
Сьогодні виповнюється місяць від початку операції Сил оборони у Курській області. Сам прорив, а тим більше його успіхи, для багатьох були несподіваними. Про підсумки, ризики і про те, чи наблизить Курська операція мирні переговори з РФ, - у матеріалі РБК-Україна.
Зміст може бути переписано як "Суть" або "Вміст". Якщо вам потрібен більш детальний варіант, можна використовувати "Основні пункти" або "Огляд".
На тлі російського просування на Донбасі поява Збройних сил України в Курській області стала по-справжньому несподіваною. Початок операції був оповиттй туманом війни, а новий напрямок з'явився у зведеннях за тиждень.
Завдяки елементу несподіванки, прикордонні території вдалося оперативно захопити під контроль. Згодом президент Володимир Зеленський поділиться інформацією про те, що стратегія була ретельно прихована. Без цього важливо було б складніше досягти бажаного результату.
Українська сторона, схоже, ставить перед собою кілька завдань: від розгрому ворожого угрупування "Північ" та формування поясу безпеки до відволікання сил РФ з Донецької області та поповнення обмінного фонду. Щодо останнього пункту, він уже дав результат - 24 серпня вдалося провести обмін, з якого вже повернулася частина російських строковиків, захоплених у Курській області.
Курська операція - вимушений захід та превентивний удар, уточнив Зеленський. Противник готувався наступати на Сумську область, і, якби це сталося, довелося б довго його зупиняти. "Щоб витиснути, потрібна перевага в людях та зброї. Не факт, що вона в нас буде", - сказав він.
Курський прорив є лише складовою частиною масштабного плану, метою якого є зменшення тиску на лінії фронту. Відсутність достатньої дальності вогню спонукала до несподіваних дій, щоб "ми створювали буферну зону, а не навпаки".
Вочевидь за місяць боїв не всіх заявлених цілей досягнуто. Ворог оговтався від шоку та стягує війська для свого контрнаступу. Головними питаннями залишаються, чи надовго там українська армія, які можуть бути ризики та як розвиватимуться події.
Протягом досить обмеженого періоду Сили оборони змогли просунутися на десятки кілометрів у глиб території, захопивши контроль над приблизно 1300 квадратними кілометрами землі та більше ста населеними пунктами в ряді районів Курської області.
В даний момент темпи бойових дій сповільнилися, проте конфлікти тривають на всій території українського фронту. Особливо активні дії спостерігаються на підступах до районного центру Коренево, а також на північно-західних та північно-східних околицях Суджі. Знищення мостів через річку Сейм вказує на наміри захопити частину прикордонного Глушківського району.
Суджа, стратегічно важливий газотранспортний вузол для російського експорту, перебуває під контролем з перших днів конфлікту. Тут була сформована військова адміністрація на чолі з генералом Едуардом Москальовим. Її основні завдання полягають у захисті місцевого населення та забезпеченні всіх необхідних умов відповідно до міжнародного права.
Карта підконтрольних територій у Курській області (фото )
Зухвалий наступ українців виявив слабкості в російській обороні, підняв бойовий дух і припинив розмови про можливе заморожування лінії фронту. Крім того, ця операція надихнула західних союзників і розбила аргументи "про ризик ескалації" проти передачі Україні далекобійної зброї для ударів по Росії, пише The Telegraph.
Завдання щодо буферної зони виконано частково, пояснює військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ полковник Владислав Селезньов.
"Казати, що жителям Сумської області вже спокійніше, напевно, рано. Тому що ворог використовує КАБи та ракети. Але прильотів мінометних мін, артилерійських снарядів та активності російських ДРГ стало значно менше", - зазначив він у розмові з РБК-Україна.
Ще одним позитивним моментом є перекидка десятків тисяч російських солдатів під Курськ. Це призвело до того, що вони не можуть виконувати свої завдання на фронті в Україні і змушені сконцентруватися на стримуванні розширення українського плацдарму.
"Інтенсивність бойових дій на окремих ділянках дійсно зменшилася. Звісно, ворог поки що не переводить війська з Покровська та Торецька, але починає знімати частину ресурсів з другорядних напрямків. Йдеться про південну частину України, північний регіон поблизу Вовчанська та Липців (Харківська область, - ред.), а також район Часового Яру в Донеччині", - зазначив Селезньов.
Президент Зеленський повідомив, що перевага Росії в артилерії становила 12:1. Операція в Курську допомогла відвернути увагу ворога, а в районі Покровська ситуація залишається напруженою, проте співвідношення сил у ударах зменшилося до 3:1.
Генеральний штаб вибрав оптимальний стратегічний крок і завдав удару в той момент і в те місце, де російські війська були найбільш вразливими, зазначає Селезньов. На початок серпня в прикордонних регіонах було зосереджено значну групу "Північ". Переважна частина — 55 000 військових — знаходилася в Бєлгородській області, ще по 10 000 — в Брянській та Курській областях.
"Ми завдали удару в ту точку, де ворог цього зовсім не очікував. Завдяки ефективному застосуванню інженерної техніки, ми швидко подолали першу та другу лінії оборони. Хоча наразі противник починає поступово відтісняти нас назад, за місяць на деяких ділянках нам вдалося створити опорні пункти для ведення тривалих бойових дій. Поки російські сили намагаються витіснити українську армію, вони зазнають ще більших втрат", - зазначив співрозмовник.
Олександр Мусієнко, директор Центру військово-правових досліджень, переконаний, що Курська операція порушила російські стратегічні наміри. "Вони сподівалися, що зможуть досягти угоди про припинення вогню до осені після конфліктів на Сході. Проте Курськ змінив усі плани, і це викликає велике роздратування та тривогу у Путіна," - зазначив він у коментарі для РБК-Україна.
Він вважає, що українські сили мають всі шанси залишитися в цій зоні на тривалий час. Окрім наступальних операцій, спостерігаються ознаки підготовки до оборонних дій, особливо в східній частині плацдарму. Це вказує на те, що Збройні Сили України працюють над стабілізацією фронту, готуючись до можливого переходу до режиму захисту зайнятих територій.
Згідно з останніми даними, росіяни під Курськ лише з України перекинули 60 тисяч військових. А ще строковиків з Московського, Ленінградського округів, Тюмені, Далекого Сходу та інших регіонів. Напередодні Володимир Путін назвав витіснення українських сил "священним боргом" і все вказує на те, що найближчим часом противник перейде у наступ.
Мусієнко підкреслює, що існує ризик збільшення російської присутності в Курській області та можливих контратак на позиції Збройних Сил України. Проте він також зазначає, що Україна до таких сценаріїв вже готова.
"Цілком ймовірно, що цей сценарій є для нас певною мірою вигідним. Хоча Росія не бажає це визнати, проте, незважаючи на всі перешкоди, вона все ж таки "скриплячи зубами" переміщує свої війська, зокрема з Донецької області, і це ще не кінець. Для нас це позитивний момент, адже ми зможемо перейти до етапу блокування ворожих сил", - зазначає експерт.
Українські війська в Курській області готуються до російського контрудара (фото Getty Images)
За інформацією Селезньова, російські військові вже намагаються витіснити сили оборони. "Іноді їм вдається досягати певних успіхів. Хоча поки що вони не є значними і мають тактичний характер, проте все ж варто звернути на це увагу," - підкреслив співрозмовник.
Слід усвідомлювати, що українські військові на Курщині не перебувають там з метою постійного контролю. Високопосадовці не раз наголошували, що це не є окупаційною місією, і Україні не потрібні території інших держав.
"Далі буде маневрена оборона. При якій ворог зазнає набагато більших втрат, коли буде змушений наступати на наші підготовлені рубежі. Фактично курська офензива - це складова оборонної операції-2024", - додав Селезньов.
Ще один ризик стосується східної частини України. Прорив на територію Російської Федерації не покращив ситуацію на фронті, принаймні на даний момент. Окупанти захопили ряд населених пунктів у Донецькій області, наблизилися до Торецька і, ймовірно, стоять на порозі ключової битви осені – битви за Покровськ.
Занепокоєння посилилися після того, як у ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що українська армія, замість укріплення позицій на підступах, нібито перемістила війська з донецького напрямку в сторону Курська. Селезньов вважає, що мова йде не про фронтові підрозділи, а про ті, які вже пройшли процес відновлення.
Супротивник активно атакує в напрямку Покровська, проте останніми днями його просування по прямій зупинилося, і тепер він намагається розширити свої фланги. Ймовірно, найближчим часом він зосередиться саме на цьому. Що стосується очікувань на Донбасі восени, наш співрозмовник висловлює надію на прогнози начальника військової розвідки Кирила Буданова. На початку серпня він повідомив, що російський наступ затягнувся і може тривати ще півтора-два місяці.
"Якщо його прогнози збудуться, то до початку жовтня у окупантів не буде ресурсів, вони стануть в оборону, а для нас відкриється вікно можливостей. Як ми ним скористаємося, залежить від допомоги західних партнерів. На жаль, особливо втішних новин немає", - зазначив Селезньов.
Важко передбачити, як довго Покровськ зможе витримувати ситуацію. Проте, заявляє Мусієнко, обговорювати можливу загрозу боїв у сусідній Дніпропетровській області наразі не є доцільним. По-перше, українським військам вдалося здійснити контратаку в районі Новогродівки, що вказує на те, що Росія може зосередити свої зусилля на південь від Селидового. По-друге, досвід, здобутий під час російсько-української війни, свідчить про те, що противник зазвичай не проводить масштабних операцій без попередніх обхідних ударів, спершу намагаючись захопити північний напрямок через Мирноград. "Лише після цього може виникнути битва за Покровськ", - додав він.
Україна має намір залишатися в Курській області, доки не змусить Путіна сісти за стіл переговорів, сказав Зеленський. За його словами, це невід'ємна частина нового плану "4+1", який у вересні представить президенту США Джо Байдену. Він складається з п'яти пунктів - чотирьох базових та одного повоєнного. Інші деталі невідомі.
Кількість Сил оборони, які будуть присутні, залежить від обсягів вже узгоджених поставок озброєння. "Якщо це обладнання надійде в Україну, ми будемо тримати позиції. Але це не триватиме вічно. Ми будемо на місці стільки, скільки необхідно для реалізації нашого плану", - зазначив він, уникаючи прямої відповіді на запитання щодо можливих спроб України розширити свої територіальні межі.
Україна планує залишитися у Курській області доти, поки Путін не виявить бажання сісти за стіл переговорів (фото Getty Images).
Владислав Селезньов не обманює себе стосовно можливих наступальних операцій. Для їх реалізації необхідні відповідні ресурси, і за певними відомостями, чисельність військових у Курській області складає не більше 10-12 тисяч.
"Я не вважаю, що слід очікувати на похід до Москви. На мій погляд, Курськ не піддається жодній загрозі. Проте, підтримка буферної зони є безсумнівно необхідною", - зазначає він.
Олександр Мусієнко акцентує увагу на фрагменті інтерв'ю Володимира Зеленського для NBC News, у якому президент зазначив, що не прагне відкривати всі свої карти, адже "ефект несподіванки є ключем до успіху". Експерт зауважив: "Це справді цікаво. Можливо, готуються нові кроки, і ми незабаром станемо свідками їх реалізації".
Можливо, що прорив у Курській області - це лише один з багатьох сюрпризів, які готуються для загарбників.
"Проте, звичайно, ми дізнаємося про це лише після подій. Я все ж впевнений, що ресурсний фактор є вирішальним. Головнокомандувач Олександр Сирський може мати плани будь-якого масштабу. Але без необхідних ресурсів ці плани залишаться лише мріями", - підкреслив Селезньов.
Вчора Путін оголосив, що захоплення Донбасу є його головною метою. Щодо Курська, він зазначив, що Україна намагалась зупинити наступ в Донецькій області та дестабілізувати ситуацію всередині Росії, але її спроби виявилися безуспішними. Він також додав, що основою для майбутніх мирних переговорів має стати раніше запропонований проект Стамбульської угоди 2022 року.
"Буквально днями у західних ЗМІ писали, що Путін ніколи не піде на переговорний трек. Єдиний можливий варіант - фізичне зникнення Путіна і доведення Росії до стану, за якого вона не зможе вести війну. Я в "чорного лебедя" не вірю, надто потужна система безпеки побудована навколо диктатора", - підсумував Селезньов.
Із завданням виснажити ворожі сили Україна самостійно не впорається. Тому треба переконати західних партнерів у тому, що їхня безпека залежить від поставок для наших Збройних сил. Можливо, сьогоднішня зустріч у форматі "Рамштайн" стане черговим кроком на цьому шляху.
