Мільйони євро для впливу на Молдову: як Росія використовує свої військові кошти для зміни політичної ситуації у сусідній країні.
Уряд Молдови, представлений на зображенні прем'єром Доріном Речаном, налаштований протистояти російському впливу. Фото AFP/East News.
Молдова готується до виборів. У жовтні в країні пройдуть одночасні голосування: вибори президента та конституційний референдум, що стосується європейської перспективи держави.
Ці президентські вибори мали всі підстави стати доволі нудними, оскільки переможця вже можна було визначити заздалегідь. Як опитування, так і експерти одностайно вказують на те, що президентка Мая Санду, наймовірніше, отримає другий термін.
Утім, Кремль зробила цю кампанію унікальною у іншому сенсі.
Молдова ніколи раніше не переживала настільки потужного наступу російської пропаганди, дезінформації та гібридного впливу. Росія та її союзники намагалися вплинути на ситуацію в країні, вливши значні фінансові ресурси з метою "зламати" вибори і сфальсифікувати їх результати на свою користь.
Про те, що відбувається і чому, у Кишиневі розповів Валеріу Паша, лідер спільноти WatchDog.MD. Рекомендуємо переглянути відеоверсію цієї бесіди на ЄвроПравді.
А для шанувальників читання ми пропонуємо ключові думки, які ми почули від Валерія Паші, представлені в формі особистого викладу.
Попри те, що зараз Молдова обиратиме президента, у Кремля немає чіткого фаворита на цих виборах. Немає списку тих, кого Кремль презентує як альтернативу чинній владі і пропонує виборцям віддати їм перевагу.
Російська стратегія зараз є зовсім іншою.
Для Кремля це конфлікт.
Гібридна війна за Молдову - це для Кремля складова його війни проти України та проти всіх західних демократій.
Молдова в даний момент сприймається Росією як елемент Західного світу.
І не лише через те, що просто зараз у Кишиневі - прозахідна влада. А передусім через те, що у Москві розуміють: у перспективі 10-15 років Росія може повністю втратити цю територію. Зникне можливість перетворити її на колонію, тому що населення Молдови буде категорично проти.
Утім, зараз йдеться не про операцію під вибори абощо.
Кремль перейшов до повноцінної гібридної війни, мета якої - повний контроль над Молдовою.
Ця різниця має велике значення. Мова більше не йде про владу, яка надавала б Москві якісь переваги. Ми не обговорюємо уряд, готовий укладати контракти з російськими олігархами, брати участь у приватизаційних процесах або голосувати з Росією в Генеральній асамблеї ООН.
Ні, мова йде про абсолютний контроль.
З позиції Путіна та доктрини зовнішньої політики Росії, весь так званий "пострадянський простір" - це загублені території, які потрібно повернути у будь-який спосіб. Це включає і конвенційну війну (що ми бачимо в Україні), і гібридну. Але мета спільна.
Яскравий приклад того, як Росія зуміла реалізувати цю мету, можна спостерігати на прикладі Білорусі. Хоча Білорусь офіційно залишається незалежною державою, вона фактично втратила свою автономію у прийнятті важливих рішень.
Це - такий образ, до якого Росія прагне в Молдові, Україні, на Кавказі та у країнах Центральної Азії.
В Кремлі усвідомлюють, які недоліки має Молдова. Найбільшою вразливістю країни є брак потужних інституцій, особливо це стосується дієвої та автономної системи судочинства.
Це відкриває значно більше шляхів для перенесення фінансів з Росії до Молдови, які можуть бути використані для виконання певних завдань у контексті цієї війни - маніпуляції виборами, нелегальна підтримка політичних сил, корупція в медіа тощо.
Головний інструмент Росії у Молдові зараз - це корупція.
Купівля політичних діячів, маніпуляція журналістами, вплив на громадських лідерів, підкуп виборчих груп, корупція серед державних працівників.
Безумовно, це не єдиний засіб. Наприклад, у недавні роки ми спостерігаємо викриття шпигунських операцій, хоча зрозуміло, що такі дії почалися не два і навіть не двадцять років тому.
Проте фінанси відіграють вирішальну роль.
Російські агенти впливу та спецслужби мають можливість вільно діяти в Молдові, оскільки тут існує спрощений механізм для вливання фінансів. Високий рівень російського впливу в цій країні обумовлений саме фінансовими ресурсами, які Росія використовує для здобуття контролю. На жаль, ця стратегія виявляється досить дієвою.
Серед ідейних прихильників Путіна – як політиків, так і активістів – є зовсім небагато тих, хто підтримує Кремль не заради фінансової винагороди, а з щирої віри в його ідеї. Це створює певні труднощі для Кремля. Адже більшість людей, які готові вийти на мітинги на підтримку Росії, звикли отримувати за це оплату, тому навряд чи вони схочуть діяти безкоштовно. Проте у Москві до цього вже адаптувалися.
У політичній арені фінансові ресурси часто грають ключову роль.
Корупція стала своєрідною ідеологією, яку Кремль активно впроваджує в Молдові. Тут акцент робиться не на "русскій мір", а саме на практиках корупції. Успіхи політиків, які підтримують корупційні схеми, достатні для того, щоб Кремль отримав бажані результати. Легко спрогнозувати, з ким укладатимуть угоди та де шукатимуть підтримку своїх дій корупціонери — чи то в Росії, чи в Європейському Союзі.
У жовтні в Молдові пройдуть одразу перший тур виборів президента та референдум, на якому планується внесення змін до конституції країни, що стосуються її європейської перспективи.
Для Кремля голосування в жовтні не стоїть на першому місці; основна увага зосереджена на парламентських виборах, про які ми згодом детальніше обговоримо.
Безумовно, Путін не переймається питанням, хто займе пост президента Молдови. Йому б хотілося, щоб Мая Санду зазнала поразки на цих виборах, але, на жаль для нього, це малоймовірно. Опитування показують, що Санду має всі шанси на перемогу та повторне обрання. Основна мета Росії полягає в тому, щоб зменшити її відрив від суперників.
А от результати референдуму для Путіна мають значення.
Бо президентські вибори - це, у матриці Кремля, поразка лише на один рік. Тому що наступного року відбудуться парламентські вибори, на яких Кремль планує отримати перемогу. А оскільки за конституцією Молдова - парламентська держава, то у президентки без проєвропейської більшості в парламенті практично не буде повноважень.
Пригадайте, як Ігор Додон обіймав посаду президента.
Цей політик є цілковито проросійським і під контролем Кремля, однак не мав достатньої підтримки в парламенті, що обмежило його можливості для надання чогось суттєвого Росії. Наразі в Кремлі сподіваються на перемогу Майї Санду на виборах, але вважають, що вже наступного року вона може стати "політичним безсилим".
З іншого боку, референдум є голосуванням, результати якого можуть впливати на майбутнє протягом багатьох років.
Цей референдум має статус "конституційного", що відповідно до молдовського законодавства означає, що його результати призведуть до безпосередніх змін у тексті конституції, без необхідності додаткових голосувань. Він передбачає внесення змін до преамбули конституції, в якій буде зазначено, що стратегічною метою зовнішньої політики Молдови є інтеграція до Європейського Союзу. Також планується додати статтю, що регулює процедуру приєднання до ЄС та інші важливі аспекти.
Політична роль референдуму полягає в тому, що він повинен завершити для більшості виборців дискусії щодо майбутнього країни — обирати західний або східний шлях розвитку.
Юридичне значення полягає в тому, що у разі, якщо нова влада вирішить припинити процес європейської інтеграції та приєднатися до Євразійського економічного союзу, або ж вивести Молдову з ЄС після її вступу, для реалізації цих змін знадобиться провести новий референдум та внести відповідні зміни до Конституції.
У Москві чітко усвідомлюють, що їм не вдасться отримати більшість голосів у Молдові на підтримку відмови від Європейського Союзу.
Ще один можливий непрямий вплив референдуму - те, що у разі, якщо рівень підтримки ЄС виявиться неочікувано високим, то частка проросійськи налаштованих громадян Молдови можуть скласти руки і змиритися з тим, що шансів розвернути Молдову в зовнішній бік від Росії не лишилося.
Кажуть, "якщо у нас не виходить, може, варто піддатися".
Це викликає великий страх у Кремлі. Вони побоюються, що їхні виборці в Молдові можуть зазнати деморалізації. Тому наразі всі їхні зусилля зосереджені на тому, щоб не допустити успішного проведення референдуму. Наш аналіз російської пропаганди в Молдові це підтверджує: приблизно 70% кампанії спрямовано проти референдуму, тоді як лише 30% — проти Маї Санду.
У Молдові рівень підтримки з боку Європейського Союзу не є таким значним, як в Україні, проте перед російською пропагандою все ще постає складне завдання.
Серед тих, хто вже зробив свій вибір, переважна більшість у всіх опитуваннях висловлює підтримку вступу до Європейського Союзу. Додатково, представники діаспори також активно підтримують цю ідею, адже вони мешкають у ЄС. Отже, зібрати понад 50% голосів проти європейського курсу Молдови здається абсолютно неможливим.
Усвідомлюючи це, російська пропаганда використовує зміщення сенсів.
Наприклад, людей переконують, що цей референдум, мовляв, насправді не про європейську інтеграцію, а про підтримку Санду.
Або інший популярний наратив - ми за європейську інтеграцію, але проти референдуму, тому що зарано, треба спершу закінчити переговори з ЄС, а після цього зробимо референдум.
Або навіть стверджувати, що референдум може виявитися "значною загрозою для євроінтеграційних зусиль", оскільки навколо існує безліч російських пропагандистських кампаній. Тому, можливо, доцільніше утриматися від участі в ньому, щоб він не відбувся. А коли настане відповідний момент, організувати його в більш грамотний спосіб...
Дуже важливо зазначити, що Кремль здійснює свою діяльність не лише через проросійські політичні партії, але й через так званих прозахідних політиків, які насправді перебувають на утриманні олігархів-емігрантів та Кремля.
Проте ключовою рисою цих виборів є те, що на них обговорюються суми, які для Молдови виглядають абсолютно фантастично.
Підкуп виборців, спонсорство медіа, соцмережі (ми зафіксували близько тисячі лише телеграм-каналів, що працюють на РФ), тіктокери, блогери, ютюб-влогери, журналісти, сайти, телебачення, реклама в інтернеті.
Не менше десяти політиків, які висловили бажання балотуватися на пост президента Молдови, отримують фінансування з Росії.
Показник - те, як вони зробили з'їзд блоку "Победа" у Москві, де висунули свого кандидата - Василе Болю. На організацію цього івенту, який тривав лише один день, вони витратили мінімум 5 млн євро - для цього кілька тисяч людей привезли до Москви з Молдови!
5 мільйонів євро лише для того, щоб зробити кілька фотографій, зняти відео та висунути кандидата, якого згодом Центральна виборча комісія не зареєструвала. Для Молдови це надзвичайно великі кошти!
На контрасті, в 2020 році, проросійському кандидату Ігорю Додону, за інформацією, що з'явилася, Кремль виділив 9 мільйонів євро на всю кампанію його президентських виборів, що охоплювало цілий рік, і ця сума тоді вважалася значною.
Зараз вони витрачають стільки за тиждень!
Згідно з нашими оцінками, у цьому році на операції впливу в Молдові було витрачено не менше 100 мільйонів євро. Загалом, Росії потрібно інвестувати приблизно 1% від валового внутрішнього продукту Молдови, що може становити близько 150 мільйонів євро, на підкуп, агітацію та інші способи впливу.
Це зовсім фантастичні суми для виборчого процесу в Молдові.
Як Росії вдалося так стрімко і неодноразово збільшити витрати на вибори в Молдові? Відповідь вельми проста: ці кошти є частиною військового бюджету країни.
Я не випадково згадав на початку про те, що Росія активізувала військову стратегію щодо Молдови. Молдову вже включили до військового бюджету. Кошти надходять через "Промсвязьбанк", який є фінансовою установою, що працює на Міністерство оборони Росії і також забезпечує фінансування для фронтових операцій.
Незважаючи на існуючу заборону на російське телебачення в Молдові, деякі мешканці країни продовжують переглядати його через інтернет, супутникові канали та кабельні провайдери в Гагаузії, які не дотримуються цього обмеження.
Але це вже не основний канал поширення російської пропаганди, навіть якщо говорити про телеефір Молдови. На Росію працюють десятки "лідерів суспільної думки", які виходять в ефіри на незалежних каналах і озвучують темники з Кремля.
Проте, найактивніший розподіл пропаганди зараз відбувається в мережі Інтернет, і це не обмежується лише телеграм-каналами.
Найгірша ситуація - у TikTok.
Там відсутня будь-яка форма контролю, що дозволяє просто виходити в прямий ефір і виголошувати безглузді ідеї, розповсюджувати відверті фейки, а також використовувати мову ненависті і подібні речі.
Аудиторія TikTok демонструє найменшу критичність і здатність розпізнавати фальшиві новини. У порівнянні з цим, користувачі Telegram мають інші вимоги — там вже необхідно вміти читати, щоб розібратися в інформації.
Контент на всіх платформах - TikTok, Telegram, Facebook, YouTube, Instagram - розкручується через рекламу, під міжнародними санкціями витрачають сотні тисяч євро на рекламу. І оскільки це рекламні кошти, то навіть Meta не дуже ефективно з цим бореться.
Крім того, Росія працює через спонсорування так званих "журналістів", які часом працюють навіть на нормальних телеканалах - але доволі очевидно, що у них є свої теми, що їхні передачі та інтерв'ю відрізняються від інших, але канал закриває на це очі. Однак довести, що їм доплачують - неможливо.
Звичайно, Україна є невід'ємною складовою загальної стратегії цих кампаній.
Проте варто зазначити, що жоден з провідних проросійських діячів не наважується називати Україну ворогом. Це не вигідно для них, адже виборці цього не схвалюють.
Замість цього, активно поширюється кремлівський наратив, що "Молдову ведуть за аналогією з Україною". Також стверджується, що "Україна не є винуватою; це Захід і Сполучені Штати експлуатують її в конфлікті проти Росії".
Проте найважливіше - це концепція, що "Молдаві загрожує втягнення у конфлікт".
Мовляв, після виборів Санду одразу розпочне військові дії в Придністров'ї. А найзатятіші пропагандисти можуть підкинути фразу на кшталт: "Ось-ось українці вичерпаються, і Захід готує молдован для розправи".
Проте, можна відзначити, що ставлення до України починає трансформуватися навіть у пропагандистських матеріалах.
Молдова вже давно стала мішенню для російської пропаганди, і це явище не є новим.
Після 2014 року, коли ми заміряли ставлення людей до анексії Криму, до війни на Донбасі, російські наративи були домінуючими. Якщо не брати до уваги високу частку тих, хто не визначився, то Росію підтримували більшість опитуваних.
Зараз ситуація докорінна інакша.
Незважаючи на безпрецедентний рівень пропаганди, у нас є реальна можливість отримати значну підтримку на референдумі щодо ЄС, і президентка Санду має високі шанси на перемогу на виборах. Це може статися навіть у першому турі. І все це відбувається після чотирьох років складних економічних умов, які випали на долю нинішньої влади, спочатку через пандемію, а потім через війну.
Незважаючи на всі труднощі, Молдова продовжує підтримувати Україну та залишатися частиною Європи.
Тлумачення Валерія Паші зафіксував Сергій Сидоренко.
